- мешканець
- [ме/шканеиц']
-н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
мешканець
Смотреть что такое "мешканець" в других словарях:
мешканець — нця, ч. 1) Особа, що займає якесь приміщення як житло; жилець. 2) рідко. Особа, яка живе у певному місці; житель. 3) Про тварин, які населяють певну місцевість, місце … Український тлумачний словник
мешканець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
горянин — (мешканець гір), горець, гірняк; верховинець (мешканець Карпат) … Словник синонімів української мови
міщанин — мешканець міста [X] … Толковый украинский словарь
краянин — (мешканець певного краю / країни стосовно іншого мешканця того ж краю / країни), земляк, співвітчизник, одноземець; одноплемінник, одноплемінець … Словник синонімів української мови
міщанин — (мешканець міста, зазв. дрібний крамар, ремісник, нижчий службовець і ін.), обиватель, міщух, філістер; бюрґер (у Німеччині та деяких інших країнах Західної Європи) … Словник синонімів української мови
аравієць — і/йця, ч. 1) Мешканець Аравійського півострова. 2) Громадянин Саудівської Аравії … Український тлумачний словник
афінянин — а, ч. 1) іст.Громадянин і підданий міста держави Афіни. 2) Мешканець сучасного міста Афіни … Український тлумачний словник
бюргер — а, ч., заст. 1) У Німеччині та деяких інших країнах Західної Європи – мешканець міста, городянин. 2) перен. Обиватель, міщанин … Український тлумачний словник
донеччанин — а, ч. Мешканець Донецька … Український тлумачний словник
